
І ось я знову (Acoustic)
guitar, acoustic, nu metal, male,sad, acoustic more tears and screaming, clean vocal and scream,male, only guitar acoustic, Screaming, a song with guitar accompaniment.
Ne artist·4:27

4:27
І ось я знову (Acoustic)
guitar, acoustic, nu metal, male,sad, acoustic more tears and screaming, clean vocal and scream,male, only guitar acoustic, Screaming, a song with guitar accompaniment.
Creator: Ne artistRelease Date: October 23, 2025
Lyrics
(Куплет 1)
І ось я знову на вершині —
Де небо ближче, ніж земля.
Де вітер стукає у спину,
Немов питає: «Ну як ти, брат?»
А я мовчу… не хочу слів —
Мені потрібна тишина.
І тільки спогади навколо
Немов затримана весна.
(Куплет 2)
Краєвид ламає межі мови,
Слова — малі, коли душа летить.
А тиша давить — аж під ребра,
І не пускає далі йти.
Каїрни досі пам’ятають твої кроки,
Ти сам не раз тут залишАв свій знак.
Та знак твій ніби став прозорим,
Ні, не зник, але змінив цей шлях.
---
(Приспів 1)
Скільки верши́н ми підкорили,
Скільки доріг ми пройшли́.
Ми навчи́лись жи́ти на по́вну —
А тепе́р я вчусь оди́н.
(Куплет 3)
Я й за́раз не вірю, що то був оста́нній раз —
Твій сміх я й до́сі чу́ю і ба́чу твій рюкза́к.
Ця верши́на прекра́сна та кра́йня для нас,
А ми тоді смія́лись, мов у нас вічність у запа́с.
А як же прекра́сно тут було зимо́ю —
Все бі́ле, чарі́вне — й гора́ за горо́ю.
Топи́ли сніг, коли́ не було́ води́,
Пили́ ка́ву зі снігу, які́й немає ціни́.
(Куплет 4)
Го́ри, хма́ри, ві́тер — ні́би все́, як завжди́.
Мо́же, на́віть кра́ще ста́ло з тих часі́в.
Але́ самому ва́жче розгле́діти
Те, що ми лови́ли без слі́в.
Я про́сто хо́чу, щоб ти зна́в —
Я не забу́в, не стер, не відпусти́в.
У ко́жній верши́ні, в ко́жному кро́ці
Є ча́стка того, ким ми були́.
(Приспів 2)
Нас не ляка́ли пече́ри без сві́тла,
Нас кликали́ ли́жі в обі́йми зими́.
Ми ста́вили ба́ньку, де па́хло ди́мом,
Ми жили, як хоті́ли, а не як могли́.
(Приспів 1)
Скільки верши́н ми підкорили,
Скільки доріг ми пройшли́.
Ми навчи́лись жи́ти на по́вну —
А тепе́р я вчусь оди́н.
(Фінальний)
Нас не лякали печери без світла,
Нас кликали лижі в обійми зими.
Ми спали під небом, де ближче зОрі,
Ми жили, як хотіли, а не, як могли.
І ось я знову на вершині —
Де небо ближче, ніж земля.
Де вітер стукає у спину,
Немов питає: «Ну як ти, брат?»
А я мовчу… не хочу слів —
Мені потрібна тишина.
І тільки спогади навколо
Немов затримана весна.
(Куплет 2)
Краєвид ламає межі мови,
Слова — малі, коли душа летить.
А тиша давить — аж під ребра,
І не пускає далі йти.
Каїрни досі пам’ятають твої кроки,
Ти сам не раз тут залишАв свій знак.
Та знак твій ніби став прозорим,
Ні, не зник, але змінив цей шлях.
---
(Приспів 1)
Скільки верши́н ми підкорили,
Скільки доріг ми пройшли́.
Ми навчи́лись жи́ти на по́вну —
А тепе́р я вчусь оди́н.
(Куплет 3)
Я й за́раз не вірю, що то був оста́нній раз —
Твій сміх я й до́сі чу́ю і ба́чу твій рюкза́к.
Ця верши́на прекра́сна та кра́йня для нас,
А ми тоді смія́лись, мов у нас вічність у запа́с.
А як же прекра́сно тут було зимо́ю —
Все бі́ле, чарі́вне — й гора́ за горо́ю.
Топи́ли сніг, коли́ не було́ води́,
Пили́ ка́ву зі снігу, які́й немає ціни́.
(Куплет 4)
Го́ри, хма́ри, ві́тер — ні́би все́, як завжди́.
Мо́же, на́віть кра́ще ста́ло з тих часі́в.
Але́ самому ва́жче розгле́діти
Те, що ми лови́ли без слі́в.
Я про́сто хо́чу, щоб ти зна́в —
Я не забу́в, не стер, не відпусти́в.
У ко́жній верши́ні, в ко́жному кро́ці
Є ча́стка того, ким ми були́.
(Приспів 2)
Нас не ляка́ли пече́ри без сві́тла,
Нас кликали́ ли́жі в обі́йми зими́.
Ми ста́вили ба́ньку, де па́хло ди́мом,
Ми жили, як хоті́ли, а не як могли́.
(Приспів 1)
Скільки верши́н ми підкорили,
Скільки доріг ми пройшли́.
Ми навчи́лись жи́ти на по́вну —
А тепе́р я вчусь оди́н.
(Фінальний)
Нас не лякали печери без світла,
Нас кликали лижі в обійми зими.
Ми спали під небом, де ближче зОрі,
Ми жили, як хотіли, а не, як могли.
