Неважливо, що нас далі жде,

Неважливо, що було колись.

Час весь думкам себе віддає,

Словом і римою у безвість мчись.

І я прокинувсь серед ночі,

На мокрому місці очі,

Я знаю, ти тут, повір,

Мій внутрішній світ, моя суть

Настільки простий, що можна збагнуть,

Ти все, що у мене є!

Ти все, що у мене є...

Ти все, що у мене є!

Ти все, що у мене є...

Все, що приходить – то святе,

І пам'ять втілень живе у нас.

Думки народжують відчуття,

Відображаючись тут, в цей час.

І ти прокинулась серед ночі,

На мокрому місці очі,

Ти знаєш, я тут, повір,

Мій внутрішній світ, моя суть

Настільки простий, що можна збагнуть,

Я все, що у тебе є!

Я все, що у тебе є...

Я все, що у тебе є!

Я все, що у тебе є...

Ти все, що у мене є!

Ти все, що у мене є...

Я все, що у тебе є!

Я все, що у тебе є...

Ти все, що у мене є!

Ти все, що у мене є...

Я все, що у тебе є!

Я все, що у тебе є...

Ти все, що у мене є!