Neon Trembita (Hey-Hey) - SAN1project & SUNO

У мені крутиться млин із блискавок.

Трембіта п’є ртуть зі зоряної ложки.

Я вмикаю ніч, як ґудзик на кептарі.

Мовчання росте грибами в ребрах.

Мольфар підмішує хмари в бочку басу.

Смерека вдягає неон, як вінок.

Вівці моїх думок пасуться на екранах.

Кожна блеє: “це ти”, і щезає.

Лях у жупані з дзеркал

продає тіні поштучно.

Я купую одну —

вона пахне медом і страхом.

Відьма з криниці

підвішує місяць на гачок.

Відро — як барабан,

у ньому плескає небо.

Гей-гей — трембіта в легенях!

Гей-гей — джангл у крові!

Гуцульські зорі вишиті в шкірі —

я ними відкриваю двері.

Гей-гей — коло підків!

Гей-гей — коло громів!

Ляхи танцюють по басу,

а я — по власних проваллях.

Русалки-коломийки

сушать рибу на синтезаторі.

Їхній сміх —

як цимбали, що кусають повітря.

Папороть цвіте в мені

ультрафіолетовим “кохаю”.

Вона розкриває зуби-пелюстки

і кусає мою самотність.

Я ношу серце, як писанку,

у кишені з диму.

Там тріщина —

і з неї тече світанок.

Лісовик у кросівках

перемотує стежки, як касету.

Я йду назад уперед,

і знаходжу себе не там.

Моя гордість — ґазда з льоду.

Мій сором — мідний дзвін.

Я ставлю їх на долоні,

і вони тануть у ритмі.

Гей! — мольфар у стробоскопі!

Гей! — дримба, як лазерний ніж!

Гей! — полонина з бетону й м’яти!

Гей! — підківний бас розкручує ніч!

Чорти з ярмарку

грають джангл на кістках горіхів.

Коза в коралях

веде мене в коло без центру.

Пан-лях варить борщ із годинників,

і час стає буряковим.

Я їм ложкою тиші,

і чую, як минуле хрумтить.

Гуцульський ангел у кепці

розсипає сіль по хмарах.

Щоб грім був солоний,

і я не звик до болю.

Гей-гей — трембіта в легенях!

Гей-гей — джангл у крові!

Гуцульські зорі вишиті в шкірі —

я ними відкриваю двері.

Гей-гей — коло підків!

Гей-гей — коло громів!

Ляхи танцюють по басу,

а я — по власних проваллях.

Я засинаю в цимбалах міста.

Наді мною — місяць на гачку.

Я прокидаюсь папороттю світла

і йду співати лісу в навушник.