Чому́сь усе́ йде навпаки́, не так.

І до́ля сти́ха десь сміє́ться:

"Що взна́ла ла́сощів коха́ння смак?

Тепе́р же се́рце слізьми́ похлине́ться".

І захлину́лося б, якби́ не ти -

мій мрі́йник, ві́дданий любо́ві

Дав сил мені́, чека́ння, во́лі

і допомі́г життя́ мету́ знайти́.

Та що мета́?

коли́ форту́на зла́

наві́к тебе́ у ме́не відняла́.

І ось тепе́р я знов сама́.

Сліпа́...

Не поміча́ю і́нших.

Всі чужі́.

Лиш з па́м'яттю прово́джу свої́ дні,

як мрі́ялось коли́сь.

Біжа́ть літа́...