Легенька феєчка між квітами і травами літає Зі сонячним промінчиком у хованки весело грає Минає теплий літній день і синьо-чорна завіса сутінкова Огортає ліс: щезають килими із сотень рук самоцвіта барвінкового Дуби - могутні королі й явори-князі вдяглися у плащ зі сріблястої імли То місяцю вони писали оди довгі й урочисті, присвячували гімни А він розлив так щедро своє світло на лісові галявини й гаї що все завмерло вкотре від споглядання таємничої його краси А поки феєчка дрімає, зелені крильця прикриває пелюстками руж На метлі відьма молода літає, старовинні закляття промовляє, щоб вкрасти більше душ

І сниться мудрій феї, що бореться з тією відьмою вона одна З її долоньок крихітних ллється зелене полум'я добра І відьма та хоч і сильніша, проте перемагає той, в кого душа у стократ чистіша й на червонооку відьму армія лютого вітра напала і царство фей і квітів чарівних від темної хмари лиха зберегла