Нечіткий баланс кохання та волі… (© text)

Нехай буде так:

Палає камін.

Ми вдвох на стільцях

Сидимо перед ним.

Світ місяця сяє,

І очі твої

До серця вражають

Вогнем з глибини.

А, може, це ми сидимо

У печері

І мʼясо їмо

На святкову вечерю.

І очі твої

Палають вогнем,

Що мрій височінь

Передає…

Ведеться одвіку,

Що жінка – це шия,

Яка чоловіка

Направляє до мрії.

Вони у печері

Чи біля каміна –

Вона ще весела,

Але вперто мріє.

Її прабабуся

Від плоду вкусила:

Тепер не в раю всі,

Але жінка мріє.

Нічого не зробиш:

Така в них природа.

І на руках носиш,

І славиш їх вроду –

Та мрії родяться

У кожній, як хвилі.

Вони не бояться,

Вони тільки мріють…

Нехай буде так:

Тепло батареї,

Електрики сяйво,

Бетонна «печера» -

І очі твої

Палають вогнем

Що мрій височінь

Передає…

Нечіткий баланс

Кохання та волі…

Знайти його – шанс

Себе не неволити...

((Нечіткий баланс

Кохання та волі…

Знайти його – шанс

Себе не неволити...))