Кохання і кава. Вигадана, але можлива, історія (© text)

В Україні є легенда:

Каву в шахтах добувають.

Пити вітчизняну каву

Українці полюбляють.

Не арАбіку, робУсту,

А з копАлин, натуральну.

Якщо заварити густо,

То не треба йти в кавʼярню.

Та кавʼярня все ж існує

В стародавнім місті Лева.

І туристи з-за кордону

Раз зустрілись біля неї.

Кава,

кава,

Кава,

кава.

Всюди пʼють її немало.

Але каву із копАлин

Тільки Україна пʼє.

Цінна, бо її замало,

Але поки трохи є.

Було дві туристські групи,

Кожна по своїй програмі.

Та у Львові перетнулися -

Так зірки на небі стали.

Разом були у кавʼярні,

Поруч хлОпець і дівчИна.

Смакували львівську каву,

І ще трохи посиділи.

Але скоро їх позвали,

І розʼїхались вони,

Але в душі їх запали

Ці хвилини, не часи.

Кава,

кава,

Кава,

кава.

Всюди пʼють її немало.

Але каву із копАлин

Тільки Україна пʼє.

Цінна, бо її замало,

Але поки трохи є.

Залишились біль та кава,

Що у нЕї, що у ньОго.

Телефонів не зосталось -

Подзвонити ні до кОго.

Але він її шукає,

І, ми віримо, знайде.

Вони каву попивають,

І поволі час пливе.

Вірте у щасливу зірку:

Стрінуться, хоч не одрАзу.

По одинці кава – гІрка.

Та солодка, якщо рАзом.

Кава,

кава,

Кава,

кава.

Всюди пʼють її немало.

Але каву із копАлин

Тільки Україна пʼє.

Цінна, бо її замало,

Але поки трохи є.

Вірте у щасливу зірку:

Стрінуться, хоч не одрАзу.

По одинці кава – гІрка.

Та солодка, якщо рАзом.