Вовки москальські

Одягають шкури

Овечок, яких рІзали учора.

Співають вже вовки пісні на мОві,

І дуже українцям співчувають,

Що тих на фронті - треба ж! - убивають.

((Хтось убиває – а хто такий, не кажуть.))

Тому не треба йти і воювати -

А конче треба москалям усе віддати,

Щоб москалі могли в нас панувати.

Такі пісні співають москалі.

Тепер вони уже в овечих шкурах майже всі.

І то не кров на шкурах – то орнамент,

То дивні українські визерунки.

Вовки в овечих шкурах, із ножами,

З овечим мʼясом та кістками в сумках,

Ідуть, аби нескорених убити,

А когось, може, в москалів перетворити.

Вовки завжди лишаються вовками,

А москалі завжди є москалями.

Кацапи вирізали всіх віками -

Кацапи зАвжди вбивці такі самі.

((Кацапи зАвжди вбивці такі самі -

Жорстокі та підступні, та брехливі,

Яким нікОли не можливо вірити…))