(Wstęp – Delikatne pianino i powolne, emocjonalne gitary elektryczne)

(Zwrotka 1) Ніч розкрила над містом свої крила, І холодний дощ стукає у скло. Ти казала, що любов – то наша сила, Але сили не лишилось, все пройшло. На асфальті світло фар, як давні мрії, Розійшлись, немов промені в тумані. Я шукаю в собі нові надії, Та знаходжу лише біль у цій тиші.

(Refren – Wzrost dynamiki, mocniejsze gitary i perkusja) Залиш мені хоча б крихту тепла, Що колись палало, коли ти була. Ця романтика ночі – лише гра, Бо душа моя знов самотня й гола. Наче старий рок – я до кінця дограю, Мелодію, що стала вже історією. "Хто знає, хто любив?" – я сам питаю, Коли стою під дощем і під цією зорею.

(Zwrotka 2) Кожна вулиця тепер, як блюз, співає, Про ті дні, коли ми бігли по дощу. Я вдихаю цей нічний соул і чекаю, На дзвінок, якого, знаю, не почую. Твоя тінь у вікні – примара минулого, Твій сміх – луна, що в серці застрягла. Я був твоїм королем, але для кого? Коли наша фортеця сьогодні впала.

(Refren – Mocne, rockowe brzmienie) Залиш мені хоча б крихту тепла, Що колись палало, коли ти була. Ця романтика ночі – лише гра, Бо душа моя знов самотня й гола. Наче старий рок – я до кінця дограю, Мелодію, що стала вже історією. "Хто знає, хто любив?" – я сам питаю, Коли стою під дощем і під цією зорею.

(Bridge – Spowolnienie, solo gitary elektrycznej o soulowym zabarwieniu) Небо сіре, як ми, втомлене дуже, Але в ньому ще горить остання зірка. Може, завтра я не буду вже байдужим, Але сьогодні ще – я твій останній лірик.

(Outro – Powrót do pianina i powolnego, melancholijnego basu) ...Нічні ліхтарі... Вони не знають, Що твоє ім'я – моя остання пісня. ...Тільки дощ... І ніч...

Nocne lataranie 🇵🇱

(Zwrotka 1) Noc rozpostarła nad miastem swoje skrzydła, I zimny deszcz uderza o szybę. Mówiłaś, że miłość to nasza siła, Ale sił nie zostało, wszystko minęło. Na asfalcie światła latarni, jak dawne marzenia, Rozeszły się, niczym promienie we mgle. Szukam w sobie nowych nadziei, Lecz znajduję tylko ból w tej ciszy.

(Refren) Zostaw mi choć odrobinę ciepła, Które kiedyś płonęło, gdy byłaś. Ta romantyka nocy to tylko gra, Bo moja dusza znów jest samotna i naga. Niczym stary rock – dogram do końca, Melodię, która stała się już historią. "Kto wie, kto kochał?" – sam siebie pytam, Gdy stoję pod deszczem i pod tą gwiazdą.

(Zwrotka 2) Każda ulica teraz, niczym blues, śpiewa, O tych dniach, gdy biegliśmy w deszczu. Wdycham ten nocny soul i czekam, Na telefon, którego, wiem, nie usłyszę. Twój cień w oknie – zjawa przeszłości, Twój śmiech – echo, które utkwiło w sercu. Byłem twoim królem, ale dla kogo? Gdy nasza twierdza dziś upadła.

(Refren) Zostaw mi choć odrobinę ciepła, Które kiedyś płonęło, gdy byłaś. Ta romantyka nocy to tylko gra, Bo moja dusza znów jest samotna i naga. Niczym stary rock – dogram do końca, Melodię, która stała się już historią. "Kto wie, kto kochał?" – sam siebie pytam, Gdy stoję pod deszczem i pod tą gwiazdą.

(Bridge) Niebo szare, jak my, bardzo zmęczone, Ale w nim wciąż pali się ostatnia gwiazda. Może jutro przestanę być obojętny, Ale dzisiaj jeszcze – jestem twoim ostatnim lirykiem.

(Outro) ...Nocne latarnie... One nie wiedzą, Że twoje imię – to moja ostatnia piosenka. ...Tylko deszcz... I noc...