Матуся
lo-fi Melotron, Ukrainian post-apocalyptic fado, Irreverent sad banger, emo duduk, dub-tango agony, ghetto boom bap, performed in Berlin dialect, Dark organ ambient piano agony, Handel influenced glamour meets delirious lo-fi rap, cinematic urban flamenco turntable scratching, low pitch contralto alien, Infectious dark post-jazz grime, female xeno surrealism in hyperspace of spheric soundscape beam: duduk hearty-wrenching drill ,unexpected Coldwave dub-techno, airily Handel trap, dark piano agony, abstract rhythms twist into lo-fi avant-garde fluid honeycomb dripping with experimental stutters, Track01: Lead Ukrainian female vocal - Half-rap half-sung delivery, emotional dynamics from whisper to belt Track02: Vocal doubles and harmonies - Pitched down octave doubles, formant-shifted layers Track03: Ad-libs and vocal chops - Rhythmic placements, reversed vocal snippet
Матуся
lo-fi Melotron, Ukrainian post-apocalyptic fado, Irreverent sad banger, emo duduk, dub-tango agony, ghetto boom bap, performed in Berlin dialect, Dark organ ambient piano agony, Handel influenced glamour meets delirious lo-fi rap, cinematic urban flamenco turntable scratching, low pitch contralto alien, Infectious dark post-jazz grime, female xeno surrealism in hyperspace of spheric soundscape beam: duduk hearty-wrenching drill ,unexpected Coldwave dub-techno, airily Handel trap, dark piano agony, abstract rhythms twist into lo-fi avant-garde fluid honeycomb dripping with experimental stutters, Track01: Lead Ukrainian female vocal - Half-rap half-sung delivery, emotional dynamics from whisper to belt Track02: Vocal doubles and harmonies - Pitched down octave doubles, formant-shifted layers Track03: Ad-libs and vocal chops - Rhythmic placements, reversed vocal snippet
Lyrics
> Ношу тебе, мов стигму, мов покару,
> Що вкарбувалась в змучене чоло.
> Вона не завжди будить біль ізрання,
> І час від часу відступає зло.
> Та часом світло гасне так раптово —
> І присмак крові на губах... і знову.
> Чи то мій ангел — велетень незримий,
> Що ділить навпіл цю густу пітьму?
> Чи то матуся сном заснула зимним
> Під чорним небом, здана небуттю?
> Над її прахом вже, на жаль, ніколи
> Не розчахнеться небокрай навколо.
> Якби ж міг погляд мій на дні зіниці
> Хоч крихту світла в темряву нести,
> Якби мій усміх на німім обличчі
> Не танув від гіркої самоти —
> Я б це тепло, немов печатку крові,
> Поклав на її тихім узголов'ї.
> Але палає там далека зірка —
> Моєї долі незгасима мить.
> Її над світом, що завмер так гірко,
> Я матері так прагну освітить.
> І залишитись у віках самотнім,
> Немов отой посланець неземний —
> Такий величний і такий скорботний,
> Що поруч йде крізь морок крижаний.
>