Березень. Подув ласкавий вітер.

Засиніли оченята квітам.

Котики муркочуть на вербичці,

І не спиться під снігами річці.

І ведмедик вже не хоче спати

Там, під снігом, у ведмежій хаті.

Він штовхає маму волохату:

— Вже весна, мамуню. Можна встати?

Якось я спитала у весни:

— Ти чому приходиш, поясни? —

І весна мені сказала прямо:

— Поспішаю я на Свято мами!

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають дітки розумнішать.

І малому проліску не спиться,

Поспішає пролісок родиться:

— Ой, матусю, кучугура тане,

Вже весна. Хутчіше проростаймо!

І листочку в брунечці обридло,

З бруньки ж нічогісінько не видно.

Він товчеться в бруньці і бурмоче,

Він на волю, непосида, хоче.

Якось я спитала у весни:

— Ти чому приходиш, поясни? —

І весна мені сказала прямо:

— Поспішаю я на Свято мами!

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають дітки розумнішать.

Знову закрутились каруселі,

Засурмили коники веселі.

Розічхався коник кольоровий,

А весна сказала: — На здоров’я!

Якось я спитала у весни:

— Ти чому приходиш, поясни? —

І весна мені сказала прямо:

— Поспішаю я на Свято мами!

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають дітки розумнішать.

В Африці далекій, пам’ятаю,

Говорив мені премудрий слон,

Що якби на світі мам не стало,

То й весни б на світі не було!

Ще сказав: — Ви помічали, може, —

Кожна мама із весною схожа? —

І відкрив мені він таємницю,

Що весна із мамою — сестриці.

Якось я спитала у весни:

— Ти чому приходиш, поясни? —

І весна мені сказала прямо:

— Поспішаю я на Свято мами!

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають дітки розумнішать.

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають дітки розумнішать.

(Вірші: Жиленко Ірина Володимирівна)