Куплет 1:

Відходять люди тихо — назавжди,

А на землі лишається лиш пам’ять.

Вони вже не повернуться сюди —

Вони були з нами лише на мить.

Відходять люди, залишивши слід,

У наших душах — спогади і рани,

Усі їх справи — тут, серед землі,

А їх самих — сьогодні поруч немає.

Приспів 1:

Цінуйте тих, хто поруч ще сьогодні,

Хто дихає з вами одним теплом.

Бо завтра може стати надто пізно

Сказати слово, виявити любов.

Куплет після приспіву 1:

Ми часто відкладаємо на потім

Обійми, щирість, теплі почуття,

Немовби час у нас у повній змозі

І вистачить на все — на все життя.

Куплет 2:

Когось немає — й тисне на душі,

І серце стискається від болю.

Скільки ж добра зробили їхні дні,

Скільки любові — в горі, у недолі!

Підтримка, слово, лагідна рука —

Все це тепер мов спогад у тумані,

І розумієш раптом: втрата та

Не заповниться нічим і ніким.

Приспів 2:

Любов не зникає разом із людиною,

Вона переходить у вічний слід.

Те, що було зроблене з серця щирого,

Переживе роки і саму смерть.

Куплет після приспіву 2:

І кожен жест, і кожне добре слово

Вертається до нас у тишині,

Бо сіє серце — пожне знову й знову

Плоди, що не згоряють у вогні.

Куплет 3:

А нині — тиша, наче порожнеча,

Їх немає — і заміни не знайти.

Ми не цінували цього інколи,

Не берегли даровані хвилини.

Лише коли втрачаємо навік,

Очі відкриває правда болю:

Те, що вважали звичним кожен день,

Було найбільшим скарбом у нашій долі.

Приспів 3:

Навчи нас, Боже, цінувати нині

Те, що ще маємо в своїх руках.

Бо кожна мить — це дар, а не звичка,

І кожен день — неповторний шлях.

Куплет після приспіву 3:

Нехай серця не черствіють від буднів,

Нехай не гасне вдячність жива,

Бо навіть погляд, сказаний з любов’ю,

Може зігріти на все життя.

Куплет 4:

Друзі, цінуйте близьких і рідних,

Хвилинами спілкування дорожіть.

А якщо хтось зіб’ється з дороги —

Простіть йому, любов’ю послужіть.

Не всі однаково йдуть до світла,

Не кожен одразу знаходить шлях,

Та милість сильніша за осуд

І лікує зламаний страх.

Приспів 4:

Прощення — це міст, а не слабкість,

Любов — це сила, а не тягар.

Хто служить серцем, а не словом,

Той залишає небесний знак.

Куплет після приспіву 4:

Бо ми самі потребуємо часто

Чиєїсь ласки, чиїхось слів,

І Бог простягає Свою благодать

Через прощення інших сердець.

Куплет 5:

Живіть так, щоб згадували про вас

Не біль, не тінь, не гіркоту образи,

А тільки добро серед сірих днів,

Що світлом лишається після вас.

Щоб коли настане прощання час

І крок від землі вже стане останнім —

Не важко було відірватись від неї,

Бо серце давно жило небесами.

Приспів 5:

Живімо так, щоб пам’ять була світлом,

А не тягарем у чужих серцях.

Бо лише любов переживе століття

І проведе нас крізь смерть — у життя.

Куплет після приспіву 5:

І коли замовкнуть наші голоси,

Нехай говорять справи і любов,

Бо той, хто жив не марно на землі,

Живе у вічності — знов і знов.