Сонце сходить над Україною,

Вітри співають у полях і лісах.

Душа радіє, серце розцвітає —

Бо тут моя земля, моя краса.

(Куплет 1)

Перенасичення красою не буває,

Як радістю і щастям — не бува.

Душа від цього тільки розцвітає,

До серця йдуть теплі слова.

Світ стає як мами щира ласка,

Як татова ріднесенька рука.

І йде веселкова казка,

І розцвіта в душі весна п’янка.

(Приспів)

Краса України велику силу має,

Вона приносить радість і тепло.

Підносить вгору, щиро надихає,

Дарує чарівне своє крило.

Поле, луки, річки і ліси —

Все сповнене натхнення і краси.

У красі земній велика сила є,

І серце співає, бо кохання тут живе.

(Куплет 2)

Живу й радію сонечку в блакиті,

Легкому вітрові, що аромат несе.

Ловлю миті чарівні й дивовижні,

Бо все казкове і прекрасне все!

Чудовий світ і квіти веселкові,

Зелені трави, луки і ліси.

Річки й озера, і струмки чудові —

Все сповнене натхнення і краси.

(Приспів)

Краса України велику силу має,

Вона приносить радість і тепло.

Підносить вгору, щиро надихає,

Дарує чарівне своє крило.

Поле, луки, річки і ліси —

Все сповнене натхнення і краси.

У красі земній велика сила є,

І серце співає, бо кохання тут живе.

(Брідж)

Кохаю цей світ, бо це насправді — диво!

Захоплююсь і кожну мить ловлю.

Бо так казково, гарно, так красиво…

І я усе це з дитинства кохаю.

Теплом і добротою огортає,

І зачерствіти серцю не дає.

Україна, рідна моя земля,

Ти даруєш силу і натхнення нам!

(Фінальний приспів)

Краса України велику силу має,

Вона приносить радість і тепло.

Підносить вгору, щиро надихає,

Дарує чарівне своє крило.

Поле, луки, річки і ліси —

Все сповнене натхнення і краси.

У красі земній велика сила є,

І серце співає, бо кохання тут живе.

(Аутро)

Сонце сідає, ніч спокійно лягла,

А я вдячний, що цей світ подарував красу.

Кохаю тебе, Україно…

І природу твою… моє серце тут.