Був тИхий вЕчір, сОнце сІло,

А нЕбо бАрвами світИлось.

Як зачарОвана, дивИлась

Я на небЕсну ту вистАву -

Як сОнечко розфарбувАло

ЧудЕсно нЕбо в кольорИ,

НезвИчні нЕбу і землІ:

І помарАнчевий, і жОвтий,

І їх відтІнки, безумОвно.

БлакИтний кОлір тАкож був,

І сІрі хмАрки йшли у путь.

А хмАрки бІлі нерухомо

ВисІли над далЕким пОлем.

І я у зАхваті дивИлася,

Як дИвне свІтло з нЕба лИлося.

Як дИвне свІтло з нЕба лИлося…

ЧудОвий нАстрій, гАрний вЕчір.

НастАла ніч – і зОрі в нЕбі.

І мІсяць вже яскрАво свІтить,

І сплять усІ – дорОслі й дІти,

І тИхо, і спокІйно в хАті.

А менІ трЕба вірш писАти…

((А менІ трЕба вірш писАти…))

ЯкщО так сОнечко захОдить,

То БОжа мИлість і прирОду,

І грІшних нас не покидає,

І каяттЯ нам дозволЯє,

І проливАється чудОво

У нАші дУші БОже слОво.

То БОжий зАдум, то є знак

Що з нАми Бог – і тІльки так!

Що з нАми Бог – і тІльки так!

ЯкщО ми вІримо у Бога,

То сИльно лЕгша в нас дорОга.

Дав Бог менІ до вІршів хист,

Щоб я зібрАла, як намИсто,

СловА про нЕбо УкраЇни,

ТакЕ красИве і безцІнне.

ТакЕ красИве і безцІнне…

ЧудОвий нАстрій, гАрний вЕчір.

НастАла ніч – і зОрі в нЕбі.

І мІсяць вже яскрАво свІтить,

І сплять усІ – дорОслі й дІти,

І тИхо, і спокІйно в хАті.

А менІ трЕба вірш писАти…

((А менІ трЕба вірш писАти…))

Був тИхий вЕчір, сОнце сІло,

А нЕбо бАрвами світИлось.

Як зачарОвана, дивИлась

Я на небЕсну ту вистАву -

Як сОнечко розфарбувАло

ЧудЕсно нЕбо в кольорИ,

НезвИчні нЕбу і землі:

І помарАнчевий, і жОвтий,

І їх відтІнки, безумОвно.

БлакИтний кОлір тАкож був,

І сІрі хмАрки йшли у путь.

А хмАрки бІлі нерухомо

ВисІли над далЕким пОлем.

І я у зАхваті дивИлася,

Як дИвне свІтло з нЕба лИлося.

Як дИвне свІтло з нЕба лИлося…

То БОжий зАдум, то є знак

Що з нАми Бог – і тІльки так!

((То БОжий зАдум, то є знак

Що з нАми Бог – і тІльки так!))

((Що з нАми Бог – і тІльки так!))

((Що з нАми Бог – і тІльки так!))