за вікном перший сніг,

і холодні вже зоорі,

а життя як ріка

час невпинно пливе,

я тебе загубив,

загубив твої кроки,

тільки серце твоє,

не чуже,

не чужее...

За вікном білий сніг

ще самотність ревнує,

білі квіти життя

не мої, не мої..

я в самотність кричу,

і ніхто не почує,

тільки спогад п'янить,

наші кроки земні...

Каву в чашку налив ,

пливе запах духмЯний,

за столом самота,

ми із нею у двох...

білі мрії мої ,

білий пух незрі внянний

і відлуння мовчить,

і гірчить на душі...

сніг паде і паде,

сніг в вікоонечко б'ється,

мороз квіти малює

на холодному склі...

я зірву , їх зірву

пригорнУ їх до серця,

розцвітуть як колись

неземніі, неземніі...

І тобі понесу

крізь засніжені бурі,

крізь прожиті роки,

де тебе не зберііг,

я життям обіймУ

наші квіти любові,

памятаєш ту мить,

білий сніг,

біілий снііг...

за вікном перший сніг,

і холодні вже зоорі,

а життя як ріка

час невпинно пливе,

я тебе загубив,

загубив твої кроки,

тільки серце твоє,

не чуже,

не чужее...