За млисті й зимні гір хребти,

У прастарих печер роти

Іти нам слід, ледь зблідне схід,

Закляте золото щоб знайти.

Там гноми насилали чар

Під молотів дзвінкий удар

У гротах нір у надрах гір ,

Де спить усяка темна твар,

І королі,й ельфійська знать

Їх витворами дорожать,

І блиск зорі їх зброярі

В меча вправляли рукоять.

Твердим драконовим вогнем

Зубці вінчались діадем,

Коваль кує із зір колє,

Гра сонце й місяць під зірцем.

За млисті й зимні гір хребти,

У прастарих печер роти

Іти нам слід,ледь зблідне схід,

Щоб наше золото спасти.

Різьбили в руднях різьбярі

Зі злота арфи й пугарі,

Пісні тягли,нечутні з мли

Для ельфів і людей вгорі.

Коли вітри гули нічні,

Шуміли сосни в вишні-

Вогонь заблис,зайнявся ліс,

Мов смолоскипи осяйні.

В долині дзвін гуде гуде в біді,

Обличчя люд підвів бліді,

Драконів гнів – гірш від вогнів –

На їх оселі пав тоді.

Гора диміла до зірок,

Настигнув гномів долі крок:

Весь рід до ніг дракона ліг, дракона ліг,

Покинувши печерний змрок.

За пасма похмурних вершин,

У млу підземних порожин

Іти нам слід,зблідне схід,

За золото, що загарбав він!