(Хей, хей, ой-йой-йой…)

Вітер шепче – то минуле,

Серце б’ється, як скажу я…

Все минає, все ламає,

Час розбив твої мрії навпіл.

Я не бачила, не знала,

Але серце відчуло правду.

Ти для неї був весь світом,

Показав зорі у вікні.

А потім тиша, як літо,

Що зникає вдалині.

Вона плакала тихо на плечі,

А я просто мовчала вночі.

Це зробило нас ближчими, ніж липень,

Та тепер я вже знаю напевно –

Ти кохаєш мене, та невже я

Можу це залишити позаду?..

(Ой-йой-йой, ой-йой-йой…)

А вона – мов тінь за плечима, де б я не була.

Мов гарячий подих вітру, що палить до тла.

Чи я перейшла межу?

(Ой-йой-йой, ой-йой-йой…)

Добрі речі так швидко тануть,

Наче сніг на теплих долонях.

Я ніколи тебе не спитаю,

Хто був кращий у цих любовних гонках.

Бо вона – не я, а я – не вона,

Між нами – світла стіна.

Вільна, щаслива – мов птах,

Шкіра виблискує у світлі вогнів.

Та ти кохаєш мене, я це знаю,

Не потрібно знову й знов.

Та все ж у темних снах літаю –

Де залишилась її любов?

(Ой-йой-йой, ой-йой-йой…)

А вона – мов тінь за плечима, де б я не була.

Мов гарячий подих вітру, що палить до тла.

Чи я перейшла межу?

(Ой-йой-йой, ой-йой-йой…)

Ти шепочеш: "Ніхто так не знає мене…"

Та коли ти торкаєшся, я згадую, як їй було…

День Валентина, сльози в кімнаті,

Я мовчала, щоб не віддати

Свій біль.

А чи бачиш ти її у відблиску мого тепла?

Чи горить вона між нами, як дотик скла?

(Ой-йой-йой, ой-йой-йой…)

(Хей, хей, ой-йой-йой…)

Вітер шепче – то минуле,

Серце б’ється, як скажу я…