Нас поступо́во віддаля́ють від приро́ди

а са́ме від фізи́чного життя́

навіщо нам сього́дні руки, ноги

коли живе в нас тільки голова

і той її прида́ток - дії па́лець

який веде́ у про́стір небуття́

а са́ме той єди́ний мишкода́вець

у ілюзорному доста́тку відчуття́

тепе́р всі ру́хи на́ші в моніто́рах

тож без зуси́ль і за́йвих наванта́жень

ми сидимо́ тихе́сенько у но́рах

і без оти́х навко́ло зо́вні вра́жень

нас там тих спра́вжніх вже нема́є

які б раді́ли середо́вищу життя́

зозу́лі в лісі, що тобі співає

грибо́чку під листо́чком укриття́

ласка́вій річці, ве́рбам берега́ми

які з покло́ном вдя́чні цій землі

зеленій травці, квітам що лана́ми

та сінова́лу в зо́ряній ночі

у небі го́рам в серці з водогра́єм

аж завмира́є по́дих у душі

не вже ми люди – це все залиша́єм

у світі інтерне́ту назавжди́

і перево́димо життя у віртуа́льне

у світ фізи́чної потво́ри -пусто́ти

де мо́зок наш сприйма́є не реа́льне

а ви́дає як спра́вжнє на землі