Будь-ласка, по-дайте мені руку!

- Попросив я прекрасну незнайомку,

З цим хуліганом, в нас, більше,

Не-буде, ніяких, проблем...

Вона — все-таки подала мені руку,

"Вся така збентежена, від хвилювання,

Ох, тремтіла — ніби від переляку..."

Та шок пройшов, Ми — сповнились,

Ох-як, посмішка на її губах – Сяяла!

Вона сказала що я, для неї - незнайомець,

Але благо, відпустило — не хуліган…

Що ж ти кинув Коня! Що-ж Ти, кинув - Коня?

Каже біжи, наздоганяй! — цю зустріч не забути...

Поки, я бігав за конем — вона, вже зникла...

"З того чудового дня, я доки-ще не розумію:

Як-же ви так, усе своє життя прожили?

Такого — не можна... Такого — немає...

Ви викликаєте в мені — занепокоєння..."

Як — ось-так? Яаааа-к... От-так... Так!

Тоді, у майбутньому, на мене знову чекає самотність.

"Ох, не тисніть на мій жаль, шановний пане!

Ви — мені по-душі… Бо Є ще низка питань."

Це щастя, що ви не відмовили у зустрічі,

Тай прийняли, поради життєві - від мене...

"Ha ! Non, non, non-non !

Ha-ha-ha ! Non, non, non-non !

Excusez-moi, c'est nerveux…"

Mon cœur brûle de joie !

Comme si je t’avais aimé toute ma vie.

Як чудово… Як надією щасливі, вже, тепер…

"Може бути щасливою надією…

Вибачте за нетерпіння… Але ж — зрозумійте:

Для дівчиини, майбутнє — має-бути Стабільним…"

Nous ne sommes que des humains… І, виззнаючи своє падіння,

"Peut-être que nous ne deviendrons pas les maîtres du monde."

Але й, рабами — не-будемо! "Nous ne serons pas des esclaves !"

Comme dans le livre de la Genèse, день і ніч — не зупиняться…

То-ж - Ні! Не втоомить буйну кров — наша зустріч сер-дешна,

Ох, почуття... "Des sentiments passionnés..." Де, Кохання зросте…

L’amour grandira… Палкі почуття... Oh! Так-так... L'amour est comme ça...