Ян-го-ли

Як!!!

Ян

Го

Ли

Як Янголи на схОдах нЕба,

горЯть в пітьмі нічній ті зорі,

Що кличуть в далі ночі,

до себе манять - в неозорість.

Застрибає в пітьмі світлячок

ліхтариком скаженим,

до хмар сірих потягне.

І пригорне мене до себе рука Божа,

повна доброї ласки.

І сміятимусь я щиро й ніжно,

поглядаючи вгору - в небо.

І зустрінуся з поглядом вічним,

І покличе мене він до себе.

Я тремтітиму, наче та пташка,

що потрапила в сіті раптово.

В цілім світі я тільки мурашка,

а для Бога я - Всесвіт і слово.

Все!!!

Світ!!!

Слово !

Сло

Во!

Як Янголи на схОдах нЕба,

горЯть в пітьмі нічній ті зорі,

Що кличуть в далі ночі,

до себе манять - в неозорість.