Лист османського султана до козакі́в:

Я, султан і влади́ка Блискучої Порти,.. син Мухаммеда,.. брат Сонця і Місяця,.. внук і намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий ли́цар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, повеліваю вам, запорозькі козаки, зда́тися мені доброві́льно і без жо́дного о́пору, і мене ва́шими на́падами не зму́шувати перейма́тись.

Султан турецький Мухаммед Четве́ртий.

Ві́дповідь запорозьких козакі́в на лист султана:

Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Не будеш ти сині́в християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук, а нашого Бога дурень, свиня́ча мо́рда, кобиля́ча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!..

Підписали: Кошови́й отаман Іва́н Сірко́ зо всім ко́шом запоро́зьким.

Отак в давні́ шнії часи́

відповіда́ли козаки́,

тому, хто зазіха́в на руську землю

й православну віру.

А що відповідатимемо ми?..

Коли, немов голоднії щури́,

Пішли у європа́стку

за шмато́чком си́ру...

Як нас здури́ли королі́ й шути́,

на горлі затягнувши ланцюги́ та стро́пи!..

Колись були ми українські козаки́,

А ни́ні - жалюгідні укропе́йці та укро́пи...