Олександр Олесь — «Айстри» (1906)
Lyrics
Опівночі айстри в саду розцвіли.
Умились росою, вінки сплели,
І тихо пішли у трави шовкові,
Де сріблом блищали краплини ранкові.
Ішли вони довго, ішли мовчки,
Лише шелестіли зелені стрічки.
І вийшли у поле — широке, безкрає,
Де вітер гуляє, де сонце сіяє.
І стали айстри й питають у вітру:
«Чи скоро, чи довго ще жити нам світу?
Чи довго ще сонце вставатиме вранці?
Чи довго співатимуть в полі коханці?»
А вітер їм шепче:
«Живіть, поки квітнете,
Поки вас сонце і небо привітне.
Бо швидко минає пора молодеча —
І стелиться тінь, і гасне безпеччя…»
І схилили айстри голівки в журбі,
Зітхнули, притихли в ранковій імлі.
І впала на квіти холодная роса —
То сльози їх чисті блищали, мов скло.