Я ніколи не бачив бАтькових сліз

бо він в мене завжди від душі посміхався

він в житті не зберав матеріальне валіз

жартував як завжди, тай дурним не приймався

кожен день, кожну мить зустрічав і радів

і тому, що вже є, і тому , що вже має

він чудово життя, як ніхто, розумів

і що часу даремного тут не буває

і тому гарно жив у належному світі

обережно, тихенько, подіям радів

нікого не образив на своєму віці

бо життя яке мав дуже дуже любив…

і дітей і дружину і стареньку машину

і маленький будиночок, що на горі

але з часом, нажаль, ми втрачаємо силу

покидаючи, все, що було на зорі

бо приходить вона, наголошує: « досить!»

легко так обриває людський перелIт

вона всіх забирає, навiть тих хто не просить

щоб дістатись кінця, закінчИвши свій вік…

я ніколи не бачив батькових сліз

тільки тоді не своїми очима

що це було ? напевно Господь

в менIрозбудив, того справжнього сина…