(Ой, не йди… не ходи…)

(Ой, не йди… ой, не йди…)

(Ой, не йди… не ходи…)

(Ой, не йди… ой, не йди…)

Не ходи ти по місту, де стіни мовчать,

Там тумани густі, як думки на плечах.

Ти шукаєш тепла у вогнях ліхтарів,

Але тінь твою бачу й позбудуся снів.

(Ой, не йди… не ходи…)

Знов мене ти шукаєш між рядків у вітрах,

Але я — наче пісня, що лине в полях.

Розчинилась у небі, мов ранковий туман,

Та у серці клокоче гарячий вулкан!

Ой, не йди, не ходи, не шукай мене марно,

Тут вітрами розплетені коси безжально.

Моє серце калиновим цвітом палає,

І моя самота мене не зламає!

(Ой, не йди… не ходи…)

На проспектах неонові сльози вогнів,

Ти губився між вулиць, шукав свій мотив.

Десь далеко, за містом, де зорі не сплять,

Я тобі надсилала нічну благодать.

Ой, не йди, не ходи, не шукай мене марно,

Тут вітрами розплетені коси безжально.

Моє серце калиновим цвітом палає,

І моя самота мене не зламає!

(Ой, не йди… не ходи…)

Сипле снігом, шепоче, кружляє зима ,

Заховає сліди, розлучає вона.

Але я за тобою крізь темряву йду,

Не віддам тебе смутку, відведу я біду.

Ой, не йди, не ходи, не шукай мене марно,

Тут вітрами розплетені коси безжально.

Моє серце калиновим цвітом палає,

І моя самота мене не зламає!

(Ой, не йди… не ходи…)

(Ой, не йди… ой, не йди…)

(Ой, не йди… не ходи…)

(Ой, не йди… ой, не йди…)

Там, де зникли слова, залишається звук,

Він летить понад ніч, серця збільшує стук.

Ти мене відшукаєш у світлі зірок,

Я стріляю промінням, я тисну гачок.

(Ой, не йди… не ходи…)

(Ой, не йди… ой, не йди…)

(Ой, не йди… не ходи…)