(Ой, ой-ой... ой, ой-ой...)

Ой, дівчино, де ж твоя весна?

Життя усе крізь бурю йшла сама.

Ой, дівчино, серце твоє у вогні,

В небі зорі сяють і тобі, й мені.

Ой, мала моя, усе життя саменька,

Твій татусь зламав твоє серденько.

Він не знав, що значить поруч бути,

Самоти дитинці не забути.

(Ой, ой-ой... не забути, не забути)

Кохана, знай, якщо мене не любиш – я молодим помру.

Знайдеш мій слід у полі, де в серпні я врожай зберу.

Любов – неначе блискавка, що рве збудовані мости,

А як не любиш ти мене, то хоч у полі квітам дай цвісти!

(Ой, ой-ой... Ой, ой-ой... цвісти й рости)

Ой, дівчино, разом з тобою ми втікали в ніч,

У темній хаті тиша, місяць в поле нас покличе.

Ми спали під вербою серед трав, як двоє лиходіїв,

То краще вже так жити, ніж в кайданках нескінченої надії.

(Ой, ой-ой... найкраще вільним, без надії)

Кохана, знай, якщо мене не любиш – я молодим помру.

Знайдеш мій слід у полі, де в серпні я врожай зберу.

Любов – неначе блискавка, що рве збудовані мости,

А як не любиш ти мене, то хоч у полі квітам дай цвісти!

(Ой, ой-ой... Ой, ой-ой... цвісти й рости)

Прокляті юні (сіють дим у ночі),

Дикі й сміливі (дві душі в вогні).

Під зорями ми вишивали мрії,

Чи зможем дотягнути до зорі?

(Ой, ой-ой... Разом з тобою до зорі)

Кохана, знай, якщо мене не любиш – я молодим помру.

Знайдеш мій слід у полі, де в серпні я врожай зберу.

Любов – неначе блискавка, що рве збудовані мости,

А як не любиш ти мене, то хоч у полі квітам дай цвісти!

(Ой, ой-ой... Ой, ой-ой... цвісти й рости)

Ти пригорни мене востаннє,

Нехай болить, нехай палає!

Ми вип’єм келих долі знов, і знов

Ми ще живі, в нас не згаса любов

(Ой, ой-ой... Ой, ой-ой... пала вогнем любов)