коли в душi голодомор.

У людини є поняття " моя хата з краю"

тож вона відповідає "нічого не знаю"

їй байдужа мить суспільства, суть людського спору

так звикає в цім людина до голодомору

для її душі відсутні необхідні страви

тай давно вже задовбали всі сучасні справи

в матеріальному достатку схудла ця людина

ось сидить одна в куточку на горі з грошима

дуже-дуже їсти хоче, тож душа благає

не потрібні їй не гроші, не все те, що має

скасувала і навчання, віра їй набридла

все життя проходить в тілі, а воно як бидло

жере все підряд, хватає, тож не розбирає

тай своїм таким нахабством, просто заважає

вибирати, що потрібно твоєму творінню

ти ж розумна є людина - друг свому прозрінню:

пригости серденьком душу, напої любовю

хай весна пройде крізь тебе, по її роздоллю

і квітковими садами зацвіте дорога -

почуття твої, що в тебе у душі від Бога...