Ніч, синій туман розпадеться під світлом ліхтаря,

Вулиці пусті, в голові тільки шум.

Тіні на стінах, я заблукала у своїй голові,

Тут нема друзів, лише я і ця темрява

Мої думки, як вогонь, спалюють мене

Моя психіка тріщить, а я просто існую,

Кожен день — як важка тягарина на плечах,

Я п’ю, шчьоб не думати, благаю відпусти

Ілюзії лізуть у голову, я не можу втекти,

Мотиви історій, що ніколи не стануть в житті

Я бачу, як ми йдемо разом, але це лише брехня,

Ти смієшся зі мною, але в голові я вже сама.

Вона сидить у темряві, в очах її пустота,

А я чую голоси, які просять мене йти.

Це обман, я не можу відрізнити, де реальність, а де ні,

Ми знову говоримо, але це лише мої внутрішні демони (де вони?)

Туман в голові, не бачу чіткої дороги,

Час іде, але я залишаюся на місці, все як є.

Кричу, але ніхто не чує,

Цей блок — моя клітка, я сам у її стінах.

Я шукаю спокій, але він мене ні,

Моє серце б’ється швидше, а мозок не слухає.

Що зі мною? Чому я не можу знайти спокій?

Моя свідомість, наче порожній простір.

Сиропи і пігулки не рятують, тільки затуманюють,

Я відчуваю, як руйнуюсь зсередини, але ніхто не помічає, і я теж

Моя душа кричить, але ніхто не чує,

Я більше не знаю, хто я і куди я йду.