[Instrumental intro]

[Chorus]
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..
[Instrumental break]

[Verse 1]
Сонце сідало червоно.
Вікна горіли, як печі,
стіни хаток стали рожевими,
по білих сорочках
розлилось червоне світло.
[Break]
Здалеку йшла на село хмара кУряви.
Вона все наближалась, росла,
здіймалась до неба,
врешті сонце пірнуло в неї
і розсипалось рожевою млою.
Звідти доходили якісь тривожні згуки,
немов діти плакали
або десь ціпи гупали на току, —
і раптом овеча отара
залляла вулицю і сколихнула повітря
нескладним беканням.
Жива маса овечих тіл
терлась вовною,
тремтіла і колихалася, як драглі;
цілий ліс тонких ніжок
замигтів перед очима,
голі дурні морди
розкривали пащі
серед рожевої куряви і плакали:
[Pre-Chorus]
«Бе-е-е… ме-е-е…»
(Бе-е-е…)
[Instrumental break]

[Verse 2]
В рожевому тумані, мов тіні,
сновигали люди,
з’являлись і щезали неясні обриси хат,
у морі овечого лементу
гинули всякі згуки,
весь цей гармидер нагадував сон.
[Break]
Ззаду отари йшов чорний чабан,
високий, ще більший
від непевного світла,
немов міфічний бог,
ляскав пугою і кричав
диким, грубим голосом,
що покривав усе:

[Chorus]
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..

[Instrumental interlude]

[Outro]
Вже нічого нема на вулиці,
все щезло, як сон,
пил поволі сідає на землю,
а вечірнє повітря все ще тремтить
живим акордом завмираючих згуків.

[Pre-Chorus]
«Бе-е-е… ме-е-е…»
(Бе-е-е…)

[Chorus]
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..
(— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..)

[Instrumental outro]
На землю глянули тихі зорі...
[Break]

(— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..
— Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..)

[End]