Всі кажуть: дівчатам не місце у полі

І пахне тут порохом, смертю й землею

Але ж я не хочу вже іншої долі

Я справі своїй віддаюся з душею

І я не свята, не безстрашна, не з глини

Коли ж однак треба — показую міцність

Для всіх, хто тут поруч, тремтять хоч коліна

І навіть для тих, хто пішов вже у вічність

Хоч кажуть усі, що мов я — героїня

Сама відчуваю себе заслабкою

І плачу вночі, щойно обстріл затихне

Та вранці я знову беру до рук зброю

Пройшла я Бахмут, вже поранена тричі

Та знову стою у рядах побратимів

І бачу знов смерть я, і кров на обличчі

Того, хто мене раз з позиції вивів

Фортеця Покровськ — тут вогонь не вщухає

І вдень, і вночі кожну мить щось лунає

І що буде далі — ніхто ще не знає

Я майже як мрець, лише віра тримає

Хоч кажуть усі, що мов я — героїня

Сама відчуваю себе заслабкою

І плачу вночі, прикриваючись тінню

Та вранці я знову беру до рук зброю

Якщо коли-небудь вернуся додому

Без крику, без слави, і без орденів

Хай тихо спитають: «Жива? Ну то й добре…»

І просто обіймуть — без пафосних слів

Хоч кажуть усі, що мов я — героїня

Сама вся тремчу під свій лагідний спів

Під крики, що кожен із нас — Україна

Хай Бог береже нас, сестер і братів