Джомолунгма кохання (© text)

Як люблю цілувати я твої губи,

Оксамитові щічки твої!

Ти кохана моя, ти єдина, ти люба,

Ти дружина навіки мені!

Виливаю у строфи та рими, та пісню

Я до тебе свої почуття.

Ти – надійний мій тил, я – стіна із заліза,

Що боронить тебе та дитя.

Наша вічна любов буде вічною справді,

Бо інакше не слід її мати.

Все найкраще в собі віддаю я цій справі,

Якщо можна любов так назвати.

Зараз ми молоді, і маленька дитина,

Але змалку їй приклад потрібен.

Слава Богу, ми люблячі, разом щасливі -

І це приклад хороший і гідний.

Дуже жаль, що життя в нас одне – і збігає

Кожен день по хвилинах воно.

Я до тебе кохання таке відчуваю,

Про яке ще не зняте кіно.

Ще не зняте кіно, не написані вірші.

Зараз цей закриваю пробіл.

Та кохання моє більше строф, навіть більше

Джомолунгми, найбільшої з гір.

Хоч наразі не зміг я його описати,

Але, мОя кохАна, ти знай,

Що не можу його я душі утримАти,

І що ллється воно через край.

І тому я цілую тебе прямо в губи,

В оксамитові щічки твої!

Ти кохана моя, ти єдина, ти люба,

Ти дружина навіки мені!

A