І вже наза́д звести́ їх не змогла́...

а мо́же до́ля про́сто не схоті́ла

завда́ти шко́ди ні́жним голуба́м,

що на вікні́ у па́рі туркоті́ли.

Диви́лась я й не ві́рила оча́м:

дві пта́шки ві́рно й ві́ддано коха́ли.

у па́рі за́вжди ра́зом відліта́ли

і поверта́лись...

що тепе́р слова́?

голу́бка ту́т, а го́луба нема́.

як і рані́ш вона́ куди́сь літа́,

та все́ даре́мно.

Все без ді́ла.

і го́луб си́зий зник її́ уже́,

а в се́рці пта́шки та любо́в живе́.

Моє́ ж серде́нько рва́лось і леті́ло...