-

--

---

по́лудень.

спе́ка.

розта́нули на́віть нав'я́зливі ті́ні.

по́ле засі́яне жи́том

співа́є безме́жному не́бу оса́нну

і со́нцю і про́меням ще́дрим,

що в ко́жній зерни́ні

дбайли́во збере́жені бу́дуть.

і зі́брані бу́дуть стара́нно.

по́руч із по́лем доро́га

в ніку́ди пряму́є з нізві́дки

по́при галя́вину,

по́при воло́шки і ма́ки

і при́ліс сосни́ молодо́ї,

що то́не в пові́вах живи́ці.

про́стір і час завмира́є,

як ра́йської ма́ри озна́ка.

чу́єте? жа́йвір у не́бі

в свої́й шалені́є гони́тві

по́ки відчи́нені на́встіж

врата́ у небе́сні черто́ги.

ри́нуть все ви́ще

у цій найщирі́шій у сві́ті моли́тві

мертві й живі

по́ки ма́ють нечу́вану змо́гу

-

---

--

-