У нас тут знов повітряні тривоги.

Собою, кажуть, закриваєм ще й Тайвань,

Окрім всієї матінки Європи…

І безкінечно все гримить війна.

Війна не просто так гримить. Вона вбиває,

Калічить тіло та виносить мозок.

Ми звикли – і тому не помічаємо

Одні суцільні горе, кров і сльози.

Ми б з глузду зʼїхали, якби весь час займалися

Цією нескінченною війною.

Але життя іде – пристосувалися,

Наскільки можна, до смертей людських і горя.

Оце всі наші на цей час новини.

Відбій тривоги – можемо поспати…

Вже зараз кажуть: москалі невинні.

А по війні що будуть ще казати?

Цинічний світ… Так, дуже він цинічний.

Наприклад, ШОС. Зібрав усіх Китай,

Провів парад. А ми що, недотичні?

Наші діди хіба не воювали?

Але тепер верзуть таке лайно

Із гаджетів усіх і навіть з прасок…

І плюс війна. Вона вже так давно,

Що з памʼяті стирається її початок…

І знову в нас повітряні тривоги.

Ми, кажуть, закриваєм ще й Тайвань,

Окрім всієї матінки Європи…

І безкінечно все гримить війна.