*

---

**\***

Шістнадцятого апрелло, дуеміля вентічінко —

Принчіпесса моя — далеко, кілометро мільйонко.

Ти, мадонно, не з тими, на жаль, а з шакалло без коронко —

Але іскра в очах твоїх ще світить глоріозо, без фальшонко.

Принчіпесса моя — за лініє горизонто,

А в серці моєму — як на пьєдесталло, монолітно.

В тобі — пристрасть мільйонна, як у вино Россо,

Фраза кожна — мов музика, dolce та pianissimo.

Надіє, amore mio — ти єдина,

Серце моє — як хвиля безмежна, безупинна.

Мільйонно, мільйонно, розсо ало —

Ти мій передоз солодкий, моє фаталло.

На мільйонно коштує кожне пасмо волосо,

Походка — мільйонко, а голос — соло bellissimo.

Я знаю твій тембро, ритмо — як si̱nostra,

Ти — мій святий тріп, amore маестра.

Твій ароматто — в пам’яті вічен,

Кожен gesto — як по нотах, безгрішен.

Я прагну тебе смакувати, вдихати нескінченно,

Ти — десерто життя мого, bittersweet і натхненно.

Хочу милуватись тобою — сантиметро за сантиметро,

Як тремтить твій голосо sotto voce, як флейтра.

Мистецтво бути з тобою — моє ремесло,

Смак мови твоєї — мій шлях, моє кришталло.

Слухати хочу — кілометро твоєї мовенто,

Кожен день з тобою — мов романсо новенто.

Кохана Надіє, де ти, dove?

Серце моє кличе тебе, amore.

Де ти, Надіє? В крові льодиною тає

Мій погляд — тебе у повітрі шукає.

Фібро душі кличуть — forte та grave,

Ти — моє всьо, нескінченна в серцевій октаві.

Пишу до тебе знову — як у поемо,

На київськім годиннику — нуль cinque,

А в серці — eterno, без меж і времо,

Усі мої почуття — до тебе, sincero.

Мій розум — у стратосферо, в amore,

Ти — моя віра велика, ти — моє more.

Не жінка — епідемія, емоція без вакцино,

Ти — мов вино на століття, dolce follia — без фальшино.

Твоя гаряча кров — не палить,

Та чужих вона палить і карає, мов maledicta.

Негідники хай знають: ти — regina,

І лише я гідний твоєї adrenalina.

Кияночко, Київлянко, bella donna,

Моя циганочка — з душі, мов мандоліно.

Моя тигриця, нічна богиня viva —

Надіє — мій хліб, і мій театр, моя діва.

Ти — мистецтво без повторення,

Найвище з усіх моїх звершення.

Ти — моя релігія без сповідання,

Мій жанр, моя сцена, мій credo в убранні.

Ти — книга, що краща за всі пригоди,

Ти — вершина серед усіх моїх сходів.

Машин, висоток, стель і небоскрьобо —

Ти — мій космос, вище будь-якого логосо.

Дівчино золота, генію діаманто,

Моя облігація, lady ель грандо.

Ти — моя акція без коливання,

Я б купив одну тебе — без диверсифікацйя.

Я вклав би в тебе всі мрії інвесторо,

Ти б злетіла — regina серед universo.

Всі скарби світу я б кинув на терезо,

Лиш скажи — на якій ти біржо? Dove?

Де ти, Надіє? Серце моє тебе кличе.

Де ти, Надіє? Мій лід тане — невпинно й двічі.

*