У тыхого ставка вона гулять любыла,

За нэю слідкував я з дуба кожен день.

Я відчував: до неї в серці моєму щось бУло,

І це із кожним днем було сильніш за все

І нічогО на світі не було чарівніш,

Лиш тільки їй радіть, кохать і сумувать.

І причаївшись в листі тихо слухать її пісні,

І тільки іноді сторожко підспівать.

Пташки в небесах літають,

Опалий лист зелений по воді пливе,

А я все не розумію,

про кого вона кожен день співа.