Ти знаєш, як болить душА,

Коли вонА в пекЕльних мУках помирає?

Це лЕзо ржАвого ножА,

Яке усе нутрО нещАдно розривАє.

Це коли тИ зривАєшся у прІрву вмИть,

Коли течЕ сльозА й одрАзу замерзАє,

Коли всерЕдині усе щемИть, дрижИть,

Коли холодне тІло-лІд вогнЕм палАє.

Коли течЕ гаряча крОв по вЕнам і болИть,

Коли серце з грудЕй рукАми виривАють,

Коли натЯгнута душА, німА струнА бринИть,

Коли свічА в пітьмІ остАння догорАє…

ЦЕ як остАнній пОдих крізь життЯ,

ЦЕ як остАнній зАхід сОнця у невОлі,

Це неможлИвість прОщення і каяттЯ,

КолИ небЕсна кАра - це дарУнок дОлі.